«Ось така Ічня, малята». Хто і навіщо влаштував «піротехнічне шоу» на Чернігівщині?

Чи буде вище військово-політичне керівництво країни знову шукати «стрілочника» після подій в Чернігівській області?

Костянтин Машовець, Експерт Центру військово-політичних досліджень, координатор групи «Інформаційного опору» — ФОКУС.

Вчора, 9 жовтня вкотре вибухають склади боєприпасів ЗСУ. На цей раз в Ічні (Чернігівська область). Добре так рвонули, голосно і красиво. І не тільки в плані вибухів і руйнувань, але і можливо, соціально-політичних зрушень, не кажучи вже про матеріально-фінансові.

З цього приводу можна довго і з захватом сперечатися про причини, безпосередніх винуватців і інші супутні обставини, але факт залишається фактом — впродовж останніх кількох років склади і сховища боєприпасів української армії з незавидною регулярністю злітають у повітря. Причому в умовах, коли потреби ЗСУ в боєприпасах різного калібру і призначення лише зростають.

При цьому, першопричини всіх цих «піротехнічних шоу» кожен раз «офіційно встановлені». Їх всього дві, від диверсії до недбалої утилізації непридатних боєприпасів. Однак, незважаючи на це, результат у всіх цих подій цілком однаковий — ліквідація на «енну суму» гривень певної кількості гостродефіцитних і потрібних для ЗСУ боєприпасів.

Випадок в Ічні, вже шостий за рахунком за останній час:

Березень 2017 — вибухи в Балаклії, евакуація і закриття району.
Серпень 2017 — знаходять залишки ймовірно термобаричного снаряду, скинутого з БПЛА на одну з баз зберігання боєприпасів в зоні проведення АТО.
Вересень 2017 — навмисний підпал (версія слідства) на складах боєприпасів в селищі Малоянисоль поблизу Маріуполя.
Вересень 2017 — Калинівка (Вінницька область), найпотужніша пожежа і канонада протягом декількох днів.
Травень 2018 — нова пожежа на складах в Балаклії (після планового підриву снарядів, які нібито неможливо було вивезти).
А якщо згадати попередні «мирні» роки, всякого роду Новобогданівки і т. д., то дана тенденція явно здаватиметься таким собі «важкою кармою» української армії, яка переслідує її, принаймні, останні 7-8 років.

Однак, нинішній Ічнянський випадок, явно «просто так» для вищого військово-політичного керівництва країни, як вибухи і пожежі на складах, не пройде. Навіть не дивлячись на всі останні «зміни на краще» в армії, про які нам говорять з найвищих трибун.

І справа тут навіть не в тому, що суспільство просто вже не сприйме чергового «стрілочника» або будь-які запевнення з боку керівництва країни і ЗСУ в тому, що «подібне більше не повториться»

Справа в тому, що вибухи і пожежі на складах, особливо з підрахунком в доларовому еквіваленті підірваного і згорілого (навіть якщо це і диверсія ворога), швидше за все і цілком ймовірно стануть тим тригером, який дасть початок процесу серйозного зовнішнього і внутрішнього тиску на владу і військове командування країни. Бо, очевидно, що вся ця історія дуже вміло і досить точно направляється в інформаційному відношенні.

Вже з ранку 9-го жовтня, в соціальних мережах та ЗМІ, коли пожежа ще не була погашена, пішов справжній шквал принизливих і вбивчих для нинішнього керівництва країни і армії коментарів, різного роду аналітичних викладок і просто «думок» з приводу «вибухових тенденцій» на складах боєприпасів ЗСУ. Тим більше, що військово-політичне керівництво країни в цьому відношенні саме дає привід.

Я б навіть сказав, вказує шлях або якщо хочете — публічно демонструє своє вразливе місце, за яким явно зібралися тріснути і таки тріснули «з-за порєбріка», організувавши (ймовірно) чергове фаєр-шоу на складах боєприпасів з одночасним широкомасштабним розгоном «зради» у всі куточки інформаційного поля України.

Керівництво країни, відмовляючись робити висновки з попередніх випадків на складах і сховищах ЗСУ, а головне робити якісь по-справжньому реальні і суттєві кроки в забезпеченні їх безпеки (як вельми наочно в черговий раз продемонструвала Ічня: неважливо від чого — від російських диверсантів, БПЛА або вітчизняного прапорщика, який вирішив «виплавити тол» зі старого 152-мм снаряда) в цьому відношенні банально підставили …

Вельми показово, що буквально напередодні вибухів в Ічні, апеляційний суд Харкова відновив колишнього начальника Балаклійського сховища на посаді (з виплатою йому всієї суми заборгованості з грошового утримання на момент звільнення), якого, судячи з усього, хотіли призначити крайнім за минулі вибухи.

До всього іншого, наш народ явно вже після Калинівки очікував будь-яких, по крайній мірі, кадрових рішень в Міністерстві оборони і Генштабі. Але так і не дочекався.

Якщо не дочекається і в цей раз — у багатьох, навіть з табору прихильників нинішньої влади, напевно виникнуть питання. Бо поле для маневру в цей раз у неї дійсно дуже невелике.

Шостий раз, це вже навіть не тенденція, це вже ЗАКОНОМІРНІСТЬ. І що робити з цією важкою «кармою» української армії в українській владі, схоже, не зовсім розуміють. Або не хочуть розуміти. А значить, немає ніякої гарантії, що армійські піротехнічні шоу в Україні не будуть тривати надалі.

Related Posts

Портников: Восточная Европа пережила тарифный апокалипсис, а в Украине — просто «халява»
В оккупированном Армянске болеют дети — людям не хватает чистого воздуха
В Киеве задержали «антикоррупционеров», торговавших «компроматом»