Як “львівське питання” може радикально зіпсувати відносини між Україною та Польщею

25 жовтня депутати Львівської обласної ради ухвалили рішення про демонтаж пам’ятника левам з кладовища «Львівських орлят», які несуть особливу цінність для польської історії.

Владислав Сердюк, для “Хвилі”.

Дана ситуація триває починаючи від кінця 2016 року, коли тими ж депутатами Львівської обл. ради було прийнято рішення «закрити» скульптури левів у фанерну коробку у відповідь на вандалізм над українськими пам’ятками у Польщі і небажанням польської влади їх реставрувати.

Пам’ятники, на думку депутатів, встановлені незаконно, а також: скульптури левів на цвинтарі орлят у Львові раніше були частиною пропагандистсько-військового Цвинтарною комплексу і ніні стають причиною можливий провокацій. Елементом пропаганди на левах є напис: «Завжди вірний … Тобі, Польща».

Реакцію з боку Польщі довго чекати не довелося. Своє слово сказали глава польського МЗС Яцек Чапутовіч і віце-міністр Бартош Ціхоцький, який курує «український напрямок». Обидва висловили незадоволення в зв’язку з можливим демонтажем пам’ятника, а Чапутовіч навіть нагадав про те, що скульптури несуть величезне значення для Польщі. Тема кладовища «Львівських орлят» і встановлених там скульптур також обговорювалася на зустрічі глави українського МЗС Павла Клімкіна та Яцека Чапутовіча, а відповідно, «символізм» даного місця ні в якому разі не варто применшувати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польща прагне змінити формат взаємин з Україною та Білоруссю, – Чапутович.

Якщо виходити з логіки депутатів, то в Україні, з деякого часу йде боротьба з польською пропагандою, а тому пам’ятник повинен бути знесений? Але щось я не пригадую собі, коли ми почали конфліктувати не тільки з радянською, але і з польською історією? Або їх ми вже не розрізняємо?

А на 12 і 13 статтю польського-українського Договору про дружнє сусідство, приятельські стосунки і співпрацю депутатам облради наплювати? Нагадаю, що там мова йде про співпрацю в культурній сфері, про спільну боротьбу над стереотипами і упередженнями у відносинах між двома народами. Наші ж депутати навпаки поглиблюють ці самі упередження, ламаючи роботу попередників вибивати підписання цього трактату «потом і кров’ю».

Тут слід зауважити, що, мабуть, немає жодної людини у Львові, яка б не знала про значення цієї пам’ятки для польського народу, що вже тут говорити про депутатів. Відповідно, якщо депутати знають про важливість даного місця і свого рішення, то їх дії є усвідомленим саботажем діяльності українського МЗС і консульства в Польщі по реалізації зовнішньої політики держави і Президента, на яке повинен негайно відреагувати як МЗС, так і сам Президент.

Скажу більше, все це відбувається, як раз перед століттям битви за Львів, в якій і боролися львівські орлята. Історичний «батл» пов’язаний зі святкуванням польського століття незалежності і битви за Львів в тому ж 1918 році обіцяє відбутися знову. Замість того, щоб приготуватися до нього, згладивши всі можливі «конфліктні» пункти, депутати Львівської обл. ради вирішили, що найкращий захист – це напад, і тому потрібно атакувати чи не єдиного стратегічного партнера України в Європі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До проблем України з Угорщиною і Польщею причетна Росія, – Марчук.

Звичайно ж, в передчутті голосів про попередження таким чином «провокацій з боку російської агентури» поспішаю помітити, що конфліктна тема кладовища Львівських орлят паморочиться в польсько-українських відносинах практично з часів здобуття Україною незалежності. Природно, є одна величезна різниця між конфліктом в 2018 році і в середині 90-х. Різниця полягає в тому, що в середині 90-х Україна могла претендувати на першість у відносинах з Польщею. Сьогодні ж економічне домінування Польщі над Україною очевидно. У зв’язку з цим слід адекватно оцінювати власні сили, а не жити фантазіями.

Також вкрай важко порівнювати дії львівських депутатів з подіями, що стосуються українських пам’яток у Польщі. (Це мало не домінуючий аргумент на користь демонтажу польських скульптур з кладовища). При цьому пам’ятники не зносилися руками польських обласних депутатів, а руками вандалів, яких, польська сторона завжди намагалася максимально швидко обчислити і притягнути до відповідальності на відміну від українських співробітників внутрішніх справ.

З усього цього виникає, що Львівська обласна рада – це купка вітчизняних саботажників (а такого навіть ворогу не побажаєш), які зараз в стані конкретно підірвати польсько-українські відносини. Звичайно ж, український МЗС і консульство в Польщі будуть змушені «згладити» враження про Україну після цієї події, адже довіра до партнера Нерезіновую, особливо, коли той підриває його з напрочуд високою частотою. Необхідно також щоб дане рішення було не просто «згладжено», а й опротестовано людиною, що відповідає за міжнародну політику держави і бажано якомога швидше.

Щоб в майбутньому передбачити зіткнення щодо пам’ятників, а точніше легальності їх установки, необхідно перевести це питання в судову площину. По можливості повинна бути залучена третя сторона, яка буде влаштовувати і Польщу, і Україну. Тому що внутрішні рішення не мають належної сили для невиконання двосторонніх договорів.

Варто зауважити, що домовленості щодо пам’ятника левам полягали ще за президентства Олександра Кваснєвського і Леоніда Кучми, відповідно, не місцевій владі в Львові вирішувати ступінь «легітимності» їх установки.

Як повідомлялося раніше, у Верховній раді засудили «злочинний режим Польщі».

 

Vasylʹkivsʹka, 12, Kyiv, 03022